Генеральний, прости господи, прокурор зненацька полюбив НАБУ.
Це раптове почуття всеосяжного кохання охопило єство Юрія Віталійовича завдяки американському посольству, яке перед Новим 2018-им роком пояснило видатному фахівцю в галузі права, що з ним може трапитись у разі, якщо він і надалі заважатиме директору НАБУ Ситнику брати хабарі, незаконно прослуховувати телефонні розмови громадян і шантажувати українських держслужбовців.
Юрій Віталійович не хоче в тюрму – він хоче в президентське крісло. Тож, ознайомившись з досьє на себе, генеральний, прости господи, прокурор раптово прозрів і вже не бачить складу злочину в діяльності угруповання, очолюваного Ситником. А, відтак, Луценко розпорядився повернути в НАБУ речові докази, що були вилучені слідчими Генпрокуратури наприкінці листопада 2017 року в ході обшуку конспіративної квартири НАБУ по вулиці Януша Корчака, 40 – фальшиву гербову печатку Міністерства внутрішніх справ України, печатку Жовтневого районного відділу Управління МВС в Луганській області, 8 паспортів громадян Грузії, 3 паспорти громадян В’єтнаму і 1 – громадянина Сербії, жетон Збройних сил та посвідчення 4 позаштатних кореспондентів телеканалу «Інтер», а також рушницю, 2 пістолети, димову шашку та 2 гранати.
Треба думати, що найближчим часом Ситник використає 2 гранати та димову шашку за призначенням, влаштує якусь провокацію з людськими жертвами й підкине на місце злочину фальшивий документ з печаткою МВС.
До речі, рекомендую до уважного читання статтю колишнього заступника генерального прокурора України Олексія Баганця, яка вийшла в Інтернет-виданні «Ракурс». Нагадую, що свого часу Олексій Васильович як адвокат захищав підсудного Луценка. Але, судячи з його публікацій, зараз він у шоці від того, що коїть директор НАБУ Ситник, переконаний у власній безкарності завдяки тому, що за допомогою американського посольства тримає «на гачку» погрязлого в корупції генерального, прости господи, прокурора.
Источник: Фейсбук автора