У зв’язку з тим, що генеральний, прости господи, прокурор власним коштом замовив зйомку та розміщення на телебаченні й у соцмережах відеокліпу, де він грається з собакою в своєму заміському маєтку, виникають три запитання.
По-перше: а де він той маєток взяв, якщо з липня 1994 року й до цього дня перебуває на державній службі з перервою лише на «відсидку» в СІЗО й відбуття покарання?
На момент свого засудження Луценко, дійсно, мав чималу нерухомість – одну квартиру в так званому «Царському селі» по вулиці Старонаводницькій у Києві, куплену йому, за чутками, віце-прем’єром Андрієм Клюєвим у 2004 році (до речі, сам Луценко запевняв, що квартиру йому подарував Петро Порошенко, але це брехня – Петро Олексійович за 100 доларів горобця в полі заганяє, а квартири вартістю понад мільйон доларів він дарувати, точно, не стане), і ще одну квартиру в тому ж житловому масиві, яку Юрій Віталійович придбав за рахунок хабарів на посаді міністра внутрішніх справ України (саме з цієї квартири його уводили під білі руки в 2010 році). При цьому зареєстрований він був у помешканні свого водія Леоніда Приступлюка, якому надав квартиру за рахунок Міністерства внутрішніх справ України.
Одначе вироком Печерського районного суду від 17 серпня 2012 року нинішній генеральний, прости господи, прокурор був засуджений до 4 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна та позбавленням права обіймати державні посади впродовж 3 років. Указом президента України Януковича від 7 квітня 2013 року № 197/2013 Луценко був звільнений від подальшого відбування основного покарання й вийшов на волю.
Але додаткове покарання – заборона обіймати державні посади та конфіскація майна – залишилось у силі. При цьому конфіскації підлягало не тільки особисте майно Луценка, але й половина майна, нажитого в шлюбі з «жінкою третього тисячоліття».
Тому цілком логічно виникає наступне запитання: за яку суму директор НАБУ Ситник продав кримінальне провадження №52017000000000749, яке було зареєстровано 30 жовтня 2017 року за фактом незаконного збагачення Луценка (ч.3 ст. 368-2 КК України)?
І третє запитання: навіщо витрачати на утримання НАБУ та САП майже 1 млрд. грн. на рік, якщо ці фейкові органи не здатні навіть перевірити явно корупційні джерела доходу генерального, прости господи, прокурора, який хизується своєю нерухомістю та демонструє її в рекламних роликах?
Источник: Фейсбук автора
