Перебування на чолі української Генпрокуратури такої колоритної фігури як Юрій Луценко назавжди залишиться не тільки в анналах, але й у аналах вітчизняної історії.
Ось і 30 листопада 2017 року цей видатний фахівець у галузі права (а ким ще може бути генеральний прокурор?) дав юридичну оцінку діям свого заступника Холодницького та директора НАБУ Ситника, які в квітні 2017 року створили злочинну організовану групу з числа співробітників Національного антикорупційного бюро України, що займалась підкупом високопоставлених чиновників і народних депутатів України з метою їх наступної компрометації.
Замість того, щоби вжити заходи для затримання Холодницького та Ситника за підозрою в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 370 КК України, генеральний, прости господи, прокурор провів брифінг, на якому, зокрема, заявив: «Сьогодні я мав понад 2,5-годинну зустріч з цього приводу з директором Національного антикорупційного бюро Ситником та керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Холодницьким. Ми знайшли спільне розуміння: в подальшому неприпустимо використовувати в якості перевірки на корупційність чиновників пропозицію прийняти завідомо незаконні рішення».
А раніше, що, було припустимо вчиняти провокацію підкупу? Можна було засилати до державних службовців штатних негласних співробітників правоохоронних органів з грошима? Можна було реєструвати кримінальні провадження за ознаками ст. 368 КК України та розпочинати НСРД без заяви людини, з якої чиновник вимагав хабар?
Більш того, як розповів Луценко журналістам, він «з подивом дізнався, що агентами НАБУ, штатними негласними співробітниками, є люди, які всупереч закону не проходили конкурс, які не допущені до секретної інформації, але які при цьому використовують прослуховуючі пристрої і читають негласні дані, котрі носять гриф «секретно».
Я вже понад рік пишу про те, що НАБУ треба позбавити допуску до роботи з документами, що містять державну таємницю, доки Ситник не наведе бодай елементарний порядок у своїй богадільні. Але для Луценка лише зараз стало відкриттям, що в НАБУ з документами, які мають грифи обмеження доступу, працюють люди, не допущені до державної таємниці Службою безпеки України. При цьому таємні документи вони виносять з НАБУ, опрацьовують їх вдома на домашніх комп’ютерах, урешті-решт гублять.
До речі, відкрию Юрію Віталійовичу причину, з якої кілька штатних негласних співробітників НАБУ не проходили спецперевірку на предмет допуску до державної таємниці – їх прийняли в НАБУ по підроблених документах. Я не жартую: Індиченко привів у НАБУ людей, які мають фальшиві паспорти та військові квитки. Через це Ситник і не став подавати їх документи в СБУ для проведення спецперевірки, розуміючи, що це призведе лише до скандалу, натомість допустив їх до роботи з держтаємницею без зайвих формальностей.
Источник: Фейсбук автора
