ВАГНЕРГЕЙТ. ЩО У «СУХОМУ ЗАЛИШКУ»?
1. Маємо розставлені крапки та коми. Зеленський та Єрмак «злили» операцію. Зараз немає жодних сумнівів, хто відклав, а, фактично, зірвав заходи багатьох розвідок.
2. Це було гірше ніж #зрада. Мова йде про стратегічну помилку. З усіма наслідками для України.
3. Українські спецслужби показали високий клас роботи. Це визнають навіть росіяни.
4. Політичне керівництво держави черговий раз проявило себе «нєдорослями» в політиці. Обрали «синицю» в руках, яка виявилася дохлою…
5. Поведінка влади по запереченню історіі – ще гірша за сам зрив операції. Особливо спроба подати це як «розробку штабу Порошенка».
6. У той же час, електорально «вагнергейт» не злітає. Він не цікавий виборцю поза межами порохоботського гетто. Зробити з цього мегазраду для фокусу політкампаніі не можливо. Він навіть на тему для імпічменту Зеленському не тягне, хоча мав би. Але є контекст. Політичний та економічний.
7. Заява Бурби та злив документів Яніною Соколовою, атака на Шустері – означає, що Ахмєтов вже не шуткує. Червоні лінії перейдено. Починається війна.
8. Якщо раніше Ахмєтов і конфліктував з владою, то залишав мости для досягнення перемир’я чи домовлявся на якійсь ітерації протистояння. Тактика: тут воюємо, а тут ведемо спільний бізнес – завжди дозволяла йому отримувати від влади (чи то Кучми, Ющенка, Януковича чи Порошенка) «ніщаки» у вигляді плюсових Роттердамів. До останнього часу так було і з Зеленським. Але щось пішло не так.
9. Остаточно мости поки не спалено. На ринках ми спостерігаємо лише поодинокі спроби влади дошкуляти інтересам Ахмєтова: відміна дозволу на купівлю обленерго Новінським чи блокування надприбутків від «зеленої енергетики». Але це ще не повноцінна війна.
10. Як правило, держава виграє в протистоянні з олігархами. Це якщо сама влада не хоче стати єдиним олігархом. Тоді олігархічний консенсус об’єднується з іншими суб’єктами політичного процесу і прибирають узурпатора.
11. Сьогодні олігархічний консенсус проти Зеленського можливий. Але інші члени списку Форбс ще не відчули повною мірою себе членами списку олігархів РНБОУ. А дехто не може увійти в союз з Ахмєтовим, бо ризикує опинитися на допиті в ФБР.
12. Влада поки має репресивний ресурс і намагається розширити інструменти «надзвичайної держави» за рахунок боротьби з К19. Проте, мати ресурс і ефективно ним управляти – дві великих різниці. Імпульси, які генерує центральне керівництво, тонуть вже на рівні вищесередньоі ланки поліції, прокуратури чи спецслужб. Ця влада не здатна «добивати» опонента.
13. Але, для того щоб прибрати режим Зеленського, мало лише телевізора та грошей. Потрібні політичні гравці, соціальні конфлікти, рушійні сили та сила.
14. Звичайно, в бій піде важка артилерія у вигляді Авакова, Разумкова, Кличка тощо. Владі кинуть виклик усі хто може і хоче. В хаосі кожен захоче робити свій гешефт.
15. Ахмєтов не відзначався власними успішними політичними проектами. Його політичний менеджмент, як правило, здобував перемоги локально, а в всеукраїнському масштабі виходив «пшик». Дудіння в клаксон. Тому, поки в СКМ сформують «олігархічну альтернативу», у влади є час. Як є час і у «третіх сил».
16. Варто вказати, що час для наступу обрано досить вдало. Відкладені пандемією соціальні бунти, лише починають проявлятися на місцях. Поки їх кількість не переходить у якість. Але це до перших аварійних відключень світла та тепла; до непідйомних платіжок та нових карантинних обмежень.
17. Владу чекатиме цілий каскад «врадієвок». І далеко не в усіх з них бенефіціарами будуть олігархи чи окремі політпроекти. Просто зелені не встигатимуть гасити «гарячі точки». Кожен їх крок лише поглиблюватиме хаос.
18. Звичайно, що на все це із апетитом спостерігає Москва. Занурення України в політичний хаос – можливості для Путіна. Ігнорувати цього не можна. Прихід росіян означатиме кінець не лише для зелених, опозиції, а й для олігархічного консенсусу. Бо з російськими штиками прийде інший консенсус, в якому усим: їм та нам, не буде місця.
19. Враховуючи досвід попередніх історичних епох, в мене немає впевненості, що у влади, опозиції та олігархів, у цьому контексті, спрацює інстинкт самозбереження. Більш того, історія вчить тому, що вона нікого нічому не вчить.
19. Що робити? Для початку не втрачати розуміння глобального контексту. В будь-якому хаосі завжди є «точка зборки», яка переформатує реальність.
Джерело: Фейсбук автора
