Як російський бізнес в Україні стає європейським і уникає санкцій – кейс VS Energy
Президент московського ФК ЦСКА Євген Гінер із партнерами створив одну з найбільших українських ФПГ. Нині їхні компанії офіційно належать (колишнім) дружинам та консультантам — громадянам країн ЄС. Чи вистачить цього, щоб урятувати бізнес? Про це йдеться в матеріалі NV
Упродовж 20 років співвласниками VS Energy з активами в енергетиці, металлургії і нерухомості вважалися російські бізнесмени Євген Гінер, Михаіл Воєводін і багаторічний депутат Держдуми Олександр Бабаков, що голосував за анексію Криму й агресію проти України. Проти них в кінці минулого року введені санкції, акції пов’язаних із групою компаній заарештував суд.
Менше з тим, сьогодні VS Energy, чия приналежність до російського капіталу весь цей час ні в кого не викликала сумніву, донатить мільйони українській армії і категорично відхрещується від «зв’язків із росіянами», визнаючи серед своїх колишніх власників лише Гінера. Чи є у неї шанси переконати в цьому українську владу?
NV спробувалв розібратися у цій заплутаній історії.
Період накопичення
«Словаки». Саме так в Україні одразу прозвали групу, яка навесні 2001 року купила чотири українських обленерго — у Житомирі, Кировограді, Херсоні та Севастополі. Назву подарувала країна реєстрації компанії, що перемогла у приватизаційному конкурсі, — Словаччина, Vychodoslovenske Energeticke Zavody.
Хоча запеклої битви на торгах не було, покупець спочатку не викликав запитань. По-перше, власником словацької компанії була держава. По-друге, до торгів допустили тільки іноземців. Позмагатися за українську енергетику збиралися ще двоє — Electricite de France та американська AES, яка й придбала два інші лоти — Київобл- та Рівнеобленерго.
Бізнес обіцяв бути вигідним. Щоб залучити брендових інвесторів, у владі гарантували покупцям через тарифи дохідність у 17% річних у валюті на витрачені під час приватизації гроші, згадував у інтерв’ю liga.net Макар Пасенюк, який тоді консультував EDF. Ця норма діяла до 2015 року.
Єдине, що дивувало, — відносно невеликий масштаб словацької компанії, уся річна виручка якої за попередній рік дорівнювала $200 млн. А заплатити за чотири українські компанії вона погодився близько $90 млн, за тодішнім курсом. Покупець витрачатиме для інвестицій залучені західні гроші, пообіцяв після конкурсу директор словаків Йозеф Бойтуш та обмовився: компанія проходить реструктуризацію економіки і власності.
Це напряму стосувалось її нових українських активів. Усього через рік, за згодою Фонду держмайна, всі чотири обленерго перейшли до новоствореної голандської VS Energy International N.V., в Україні її назвали дочірньою компанією словаків.
Але не тільки. По-перше, усередині були ще кілька дрібних акціонерів — український Перший інвестиційний банк (зараз належить Гінеру) і кілька офшорок. По-друге, керувати, компанію став російський бізнес. З 2002 до 2005 року членом наглядової ради словацьких голандців разом із Йозефом Бойтушем був Бабаков, випливає з даних голандского реестру, який опублікував проєкт rupep.org.
Третім учасником ради і гендиректором голандської VS Energy став відомий російсько-французький юрист Александр Гарез. У ті ж часи — з 2001 до 2005 року — він був членом ради директорів московського ФК ЦСКА. Президентом клубу у 2001-му став Євген Гінер. Гарез пішов з VS Energу та ЦСКА одночасно, у 2005-му, і заснував мережу кондитерських Волконський.
Коли російське коріння «словаків» перестало бути таємницею в Україні, Бабаков, який ще нещодавно прогулювався по штабу Нашої України в помаранчевому шалику в компанії Юрія Луценка та брата майбутнього президента Петра Ющенка, нарешті особисто вийшов з тіні. «Тут я представляю групу компаній, розмови про активи якої ведуть практично всі. Тому хотілось би внести деяку ясність. Мова йде про готелі Прем’єр Палас і Ореанда, а також енергетичний бізнес — Житомир-, Кіровоград-, Севастополь-, Херсон- та Одесаоблэнерго… Зазначу, що приватний капітал, який я представляю, працює в Україні близько десяти років», — заявив російський депутат в березні 2005 року в інтерв’ю Інвестгазеті (після її закриття, архів видання був перелитий на сайт газети Дєло, яка входила до спільного видавництва Економіка Віктора Пінчука).
Хто ще? VS Energy — бізнес чотирьох партнерів: Бабакова, Гінера, Сергія Шаповалова та Михаіла Воєводіна, розповідав у 2006-му Діловій столиці покійний російський бізнесмен Максим Курочкін. Саме Воєводін, за його словами, був безумовним лідером четвірки. На початку нульових Курочкин працював із групою: очолював наглядові ради Прем’єр Паласа та Одесаобленерго. Бабаков також входив у раду Прем’єр Паласа.
Така структура власників на роки міцно закріпилася в медіапросторі. Спілкуючись із журналістами, причетність Бабакова до групи у 2013-му фактично підтверджував президент української ВС Енерджи Михайло Спектор і його колишній заступник Борис Баум, які працювали в групі до 2015-го.
Розподіл часток був рівним серед усіх учасників, розповідав Курочкін, але сама схема власності була вкрай заплутаною. «Мені доведеться креслити дуже багато схем. Це — непроста багатоступенева структура, і питання, скільки в кого було у якому обленерго, просто некоректне», — пояснював він Українській правді. Що це означає на практиці, спробував розібратися російський Forbes, шукаючи у 2011 році власників ЦСКА. У ланцюжку засновників, який розплутали російські журналісти, знайшлося місце і для компаній, пов’язаних із голандською VS Energy (детальніше — тут). Навесні 2007-го Курочкіна вбив кілер на виході зі Святошинського райсуду в Києві.
Словацька група в Україні швидко стала дуже великим бізнесом. Після того, як у 2013-му доходність для обленерго знизили з 17 до 15%, вона викупила два обленерго у американської AES. Річна виручка всіх її восьми енергокомпаній у 2014-му перевищувала 13 млрд грн, підрахувала liga.net. Крім того, її власники контролювали Дніпроспецсталь, володіли Першим інвестиційним банком, ТЦ Метрополіс і Метроград, керували чи не найбільшою в країні мережею 4−5* готелей, яку об’єднали під парасолькою Premier Hotels.
Могло бути ще більше, якби не продаж 40% Полтавського ГЗК Костянтину Жеваго у 2002-му, до стрімкого зростання цін на руду. Вартість тієї угоди зараз може викликати лише посмішку — $27 млн. Продавав цей актив Курочкін, роповідав співрозмовник NV, добре обізнаний із бізнесом групи. Спроби повернути акції через суд тягнуться досі. Хоча зараз у VS Energy заперечують, що мають відношення до позивачів, у 2016-му під час обшуку, який проводився за київською адресою офісу ВС Енерджи, серед інших документів правоохоронці вилучили «папку синього кольору, що має позначення Gilson Investments, Emsworth Assets Limited, Clarefort Development». Це назви трьох компаній, які судяться за ПГЗК.
Окрім того, Бабаков і Воєводін були добре знайомі з українськими олігархами, свідчать матеріали Високого суду Англії та Вельсу у справі Віктора Пінчука проти Ігоря Коломойського.
У 2006-му в Женеві Коломойський, Боголюбов, Пінчук, Воєводін, Бабаков і Спектор домовилися про створення спільного феросплавного холдингу. Останніх у рішенні британської Феміди називають «третя сторона», їм дісталось 20% у об’єднанні. Топменеджери VS Energy Спектор і Борис Баум тоді ж увійшли до наглядової ради Нікопольського заводу феросплавів. У 2013 році до них доєднався Гінер.
Місія — збереження
Агресія Росії поставила весь російський бізнес, який мав активи в Україні, у складне становище. Особливо це стосувалось ВС Енерджи, яка володіла розподільчою енергокомпанією у Севастополі. Проголосувавши за приєднання Криму до РФ, Бабаков публічно підтримав анексію. Колишній харків’янин Гінер, схоже, теж зробив свій вибір, випливає із запису засідання виконкому Російського футбольного союзу, присвяченого приєднанню Криму. Його стенограму опублікувала російська Новая газета. «Санкцій я не боюся. Я вам даю слово. Тому що у мене бізнес на 85% зараз на Україні, 15 — кримських. Я їм сказав: нічого, я буду робити так, як це вигідно Російській Федерації», — заявив один з учасників. Цю цитату видання супроводило фотографією Гінера. У 2016-му він став засновником російської компанії Севэнергосбыт і офіційно вийшов за два роки потому.
Поступово почали відбуватися зміни у структурі власності українського бізнесу. У 2014 році була заснована VS Energy Latvia, яка отримала 90% у голандській компанії групи.
Після змін в українському законодавстві, яке зобов’язало розкрити кінцевих бенефіціарів бізнесів, відкрилися й кінцеві власники VS Energy. Як виявилося, відомими підприємствами, які ЗМІ звикли асоціювати із російським капіталом, володіють абсолютно невідомі люди.
Енергетичний бізнес з того часу і донині через сейшельську Worldwide Holding Group Corp офіційно контролюють громадяни Латвії Артурс Альтбергс, Валтс Вігантс, Віліс Дамбіньш і Німеччини — Олег Сізерман і Марина Ярославська.
На початок 2023-го вони володіють Житомир-, Кировоград-, Чернівці-, Херсон- та Рівнеобленерго.
Готелі — громадянка Франції Наталія Селіванова, через люксембурзьку Financière Egine SA.
Відповідно до держреєстру, вона — кінцева власниця Прем’єр Паласу, готелей Дністер (Львів), одеської Юності (працює під брендом Premier). Окрім них, Печерський суд у грудні наклав арешт на готелі Русь, Либідь і Славутич у Києві та Компас — в Олександрії.
Саме ці люди вже понад сім років фігурують у заявах, угодах і документах, зокрема дозволах Антимонопольного комітету, який узгоджує купівлю або продаж активів — обов’язковий елемент реструктуризації бізнесу.
Та з часом з’явилося більше розуміння, хто вони такі.
Валтс і Дамбіньш як представники фірми з промовистою назвою V. D. Nominees працювали із компаніями всіх трьох «медійних» власників VS Energy, випливає з публікацій Панамського архіву.
Країни Балтіі 20 років тому вважалися напівофшором, там працювало багато бізнесменів з Росії та України, згадує один із співрозмовників NV. Дамбиньш спочатку допомагав Бабакову, а той привів їх до Гінера і Воєводіна.
Окрім того, він міг займатися не тільки бізнесовим консалтингом. 17 березня 2016 року у Женеві Дамбіньш зустрівся із двома депутатами Європарламенту, зокрема Жан-Люком Шафхаузером — представником «Національного фронту» Марін Ле Пен і обговорював можливості надання партії нового кредита з Россії, написав балтійський центр журналістських розслідувань Re: Baltica разом із французькою Mediapart. Шафхаузер підтвердив журналістам факт зустрічі і дав коментар: «Отримавши перший кредит, ми не могли отримати наступний у великих російських банках, це виглядало б надто дивно з політичної точки зору… Віліс запропонував нові банки. Я сам не хотів у це вникати».
Шафхаузер начебто визнав, що його візаві діяв по інструкції від Бабакова. Дамбіньш тоді відмовився обговорювати з журналістами деталі зустрічей, пославшись на професійну етику фінансового консультанта і заперечив, що Бабаков є його клієнтом.
Далі — більше.
Німкеня Марина Ярославська виявилася ексросіянкою і дружиною Гінера. У нього і його дітей також є німецьке громадянство, зізнавався бізнесмен в інтерв’ю РосЗМІ.
Олег Сізерман — з 2004 до 2019 року був директором вже ліквідованої берлінської компанії з управління нерухомістю Vogis, власниками якої були Гінер Та Воєводін, з’ясував Deutsche Welle.
Наталія Селіванова — дружина Воєводіна, встановило РадіоСвобода. У самого Воєводіна, окрім російського, також є ізраїльське та словацьке громаданства. Останнє він отримав у 2003-му написала словацька Vsquare. Громадянами Словаччини тоді ж стали Селіванова та дружина Бабакова Ірина, з’ясували журналісти.
Більше не номінали
Перше інтерв’ю нового співвласника Дамбіньша з’явилось в українській пресі у травні 2022-го, через 7 років після офіційної купівлі цього бізнесу і через чотири місяці після початку великої війни. Останнє — у листопаді. Ступінь їхньої інформативності збільшувався пропорційно появі нових і нових журналістських розслідувань, які складали загальну картину у неприємний для компанії пазл.
Ось короткий переказ набільш змістовної бесіди Дамбіньша із Forbes Baltic від 3 листопада 2022 року.
Про стосунки з Бабаковим
У 2007 році ми почали бізнес з управління активами. Олександр Бабаков і представники його родини стали одними з наших перших клієнтів. У нас був позитивний досвід роботи ще у кінці 90-х. Тоді Бабаков і його компанії були клієнтами банку, який ми очолювали. В той же час ми познайомилися з Євгеном Гінером. Він і голова групи Михайло Спектор найняли нас для роботы у VS Energy.
Про завдання в компанії
У бізнес з розподілення електроенергії ми спочатку зайшли як консультанти, щоб рефінансувати великі кредитні зобов’язання в Україні зі ставкою 16−20% річних у банках за кордоном. У 2009-му ми шукали стратегічного інвестора, який би купив частину або всі акції групи.
Про викуп бізнесу
В 2013 році всім стало ясно, що загальна ситуація у групі дуже погана. Рефінансувати заборгованість за межі України було неможливо. Ми зрозуміли, що самі маємо запропонувати викуп колишнім акціонерам і стати інвесторами. Борги компанії сягали майже $600 млн, і більшість акціонерів раділи, що хтось щось заплатить за ці акції. Ми зробили пропозицію найбільшому власнику VS Energy того часу, Гінеру.
Про умови оплати
Угода про придбання була завершена у 2014 році, вона була структурована за принципами management-buy-out, який передбачає поступову оплату попереднім акціонерам. Ми фінансували угоду за рахунок власних коштів завдяки попереднім успішним проєктам. Наприклад, інвестиціям у Ризький торговий порт, низці проєктів нерухомості в Латвії та за кордоном.
Про російських клієнтів
Співробітництво з Бабаковим поступово припинилось, тому що він став брати активну участь у політиці. Після аннексії Криму і вторгнення на схід України у 2014 році ми взагалі припинили співробітництво з російськими клієнтами. Щодо компанії AED International — так, якись час ми нею керували. AED International была незначною компанією. З VS Energy ані вона, ані Олександр Бабаков ніколи не мали ніякого зв’язку.
Про Марину Ярославську
Вона володіла 20% акцій компанії вже на момент початку угоди. Вона категорично відмовилась продавати свою частку, яку отримала від чоловіка в процесі врегулювання невідомих нам майнових відносин.
Про Наталію Селіванову
VS Energy не володіє готелями. У мене в цьому бізнесі 16%, у громадянки Франції Наталії Селіванової — 84%. Вона отримала ці активы в процесі розлучення з паном Воєводіним. Моя відповідальність — це управління, фінанси, оперативна діяльність.
Про Сізермана, Гинера і Воєводіна
Я нічого не знаю про німецьку компанію Vogis. Якщо там є Гінер, мене це не дивує, тому що всі ці люди знайомі один з одним. Але якщо люди беруть участь в одній компанії в певний момент, це не означає автоматично, що всі їхні компанії також пов’язані.
Про Путіна і Україну
Ми щоденно допомагаємо українській армії в боротьбі з російськими окупантами. Всі, хто слідкує за ситуацією в Росії та Україні, зрозуміють, що ніяке лавіювання у воєнний час неможливе. Чи хтось дійсно думає, що Путін і російська влада дозволить компаніям російських громадян надавати мільйонну допомогу української армії? Ця розмова несерйозна.
Про продаж двох обленерго ДТЕК
В 2018 році ситуація в нашій групі була катастрофічно складною — Альфа-банк та Сбєрбанк готувалися розпочати процесс агресивного стягнення боргів. Продаж двох компаній був єдиним виходом.
Про зустріч із французьким депутатом
Французький юрист, якого я знаю з 2003 року, спитав, чи можу я зустрітися з двома джентельменами, у яких є питання про російські банки, бо я вважався компетентним у цих питаннях. Дізнавшись під час бесіди, що вони пов’язані з політичною партією і в них є питання, як отримати кредит в Россії, я пояснив, що не маю можливостей допомогти їм.
Слово юристам
Деякі відповіді Дамбіньша можуть звучати нелогічно або суперечать вже відомим фактам. Та викликають нові запитання. Наприклад, чому він впевнений, що Бабаков не мав відношення до VS Energy, якщо той про це говорив ЗМІ? Чому Гінер не продав сам кілька компаній для розрахунку з банками, а переклав цей тягар на своїх ексконсультантів? Якщо продаж дійсно відбувся і був завершений у 2014-му, чому в самому кінці року, в грудні, Гінер казав росЗМІ, що в Україні знаходиться його основний бізнес і він продовжує там працювати? Нарешті, скільки, кому, окрім Гінера, і за який час мають заплатити всю суму нові акціонери? Чи є у компаній кредити від фірм, пов’язаних з ексвласниками, через які вони можуть отримувати реальні прибутки?
Це допоможе зрозуміти, хто реально володіє бізнесом, і чи не продовжують колишні консультанти принаймні частково виконувати номінальні функції. Від відповідей, найімовірніше, залежить, чи загрожуватиме групі (чи групам) конфіскація активів. І розібратися в цьому — робота контролюючих органів.
Які плани вони мають щодо VS Energy? NV запитала про це Агію Загребельську, очільницю напряму мінімізації корупційних ризиків у санкційній політиці НАЗК. Саме це відомство веде зараз проєкт Війна і санкції, створюючи базу з підсанкційних осіб і кандидатів на потрапляння до санкційних списків.
Чи загрожує конфіскація всіх активів цієї умовної групи, яких саме і з якої причини?
На сьогодні це, мабуть, один з найскладніших кейсів у цій частині, з яким працює Україна. Через вірогідні зв’язки із російським злочинним середовищем, вони не вдавалися до класичних моделей структурування своїх активів. Всі активи, які сьогодні перебувають у полі уваги України, мають непросту систему власності, і довести саме юридично факт існування так званої групи та зв’язок з її трьома фактичними власниками буде непросто. НАЗК, за зверненням Міністерства юстиції, зараз опрацьовує це питання. Попередньо плануємо протягом наступного тижня завершити свою частину роботи та зможемо більш детально розповісти, що ми знайшли.
Проте, аби не створювати завищені очікування, одразу зазначу, що для успіху цієї справи (конфіскація всіх активів так званої групи), потрібно буде залучення не тільки українських правоохоронних органів, що мають ширший за НАЗК та Мінюст інструментарій для пошуку доказів, а й ресурс наших партнерів, починаючи від латвійської влади. Адже саме резидентами Латвії є особи, які, можливо, є підставними власниками, а США сьогодні проводить розслідування щодо Бабакова.
Що має для цього відбутися? Рішення суду чи достатньо рішення РНБО за поданням НАЗК чи іншого відомства?
Перш за все для цього потрібно зібрати достатньо доказів. У протилежному випадку замість конфіскації ці особи отримають рішення суду, що легітимізуватиме їх непричетність до цих активів. І не тому, що так є насправді, а тому що Україна не змогла це довести.
Чому НАЗК наклало санкції на Михаіла Воєводіна, хоча жодна країна цього більше не зробила?
Це не єдина особа, до якої застосовані санкції тільки в Україні. Ми разом з партнерами лише рухаємося в напрямі віддзеркалення санкцій один одного. Хоча це є одним з наших пріоритетів, оскільки ефективність санкцій серед іншого залежить від кількості юрисдикцій, що до них приєдналися. НАЗК не є суб’єктом, що застосовує санкції. Рішення приймається РНБО та вводиться в дію указом президента. НАЗК навіть не включено до переліку органів, що можуть подавати пропозиції щодо застосування санкцій. Тому, мабуть, коректніше буде це питання ставити не нам. Хоча, ми повністю підтримуємо рішення про застосування санкцій до Воєводіна. Вважаємо його справедливим та обґрунтованим.
Поміж двох вогнів
З одного боку, час працює не на користь органів влади в Україні. Старі компанії можуть вчергове змінити власників або піти на ліквідацію, ускладнивши пошуки. З іншого, зараз можна розкрити подробиці навіть дуже давніх подій, тим більше у разі допомоги міжнародних правоохоронців. Ще одне можливе завдання, де не обійтись без допомоги ззовні, — дослідження рівня доходів колишніх консультантів, щоб визначити їхню спроможність оплатити таку угоду, відзначали співрозмовники Deutsche Welle. А мова йде про сотні мільйонів доларів. Третя — визначення ступеня афільованості Євгена Гінера і Марини Ярославської або Михаіла Воєводіна і Наталії Селіванової для прийняття зваженого рішення.
Тим часом колишня велика група поступово втрачає активи. Слідом за Київ- та Одесаобленерго, які відійшли Ахметову у 2019-му, зі списку компанії, які асоціювали із VS Energy, зник ТЦ Метрополіс. Його новий власник Руслан Шостак вже відкрив на його місці оновлений ТЦ Lake Plaza. Після розділення обленерго на енергопостачальні та збутові компанії, другі — вже втратили чіткий зв’язок із групою через структуру власності. Не потрапила в жодну з двох груп металургія.
Та нарешті, коли буде достеменно відомий весь юридичний ланцюжок, чи буде він відображати реальність? В українському бізнесі інколи укладаються «понятійні» угоди, як була у Коломойського із Пінчуком. «Одна справа — юридична структура, інша — реальний стан речей», — ділиться з NV співрозмовник, близько знайомий із бізнесом групи. За його словами, інші ключові партнери кілька років тому домовились із Воєводіним, який вже давно живе у Швейцарії, про вихід з українського бізнесу, натомість, залишивши собі російський.
Схожу інформацію про розлучення колишніх партнерів оприлюднив у 2021 році депутат Андрій Герус: «За моєю інформацією у групи VS Energy (енергетика, обленерго, готельний бізнес, харчова промисловість) змінилася структура акціонерів. Михаіл Воєводін минулого року викупив долі у Євгенія Гінера й Олександра Бабакова. Таким чином, у VS Energy тепер лише один акціонер — Воєводін». Зробив він це начебто взявши кредит у одного з найбагатших українських бізнесменів.
«Бабаков давно не має до групи жодного стосунку», — розповідав у березні 2021-го Лівому берегу ексменеджер «словаків» Баум.
Саме із цим, за словами співрозмовника NV, пов’язана проукраїнська позиція групи. При цьому Дамбіньш може володіти реальним менеджерським пакетом.
«РФ є державою-агресором, яка ще довгий час у всього світу буде асоціюватись лише із тими страшними злочинами та безпрецедентною різаниною, вчиненою в Бучі, Бородянці, Гостомелі, Маріуполі, Харкові та інших містах України», — заявляють на сайті Premier Hotels власники Financierie Селіванова і Дамбіньш.
«Геноцид українського народу, руйнування всієї інфраструктури країни, ядерний шантаж світу, який чинить найвище керівництво РФ, — ці та інші злочини проти людяності будуть засуджені поколіннями та отримають належну правову оцінку», — йдеться у заяві української ВС Енерджи. Російська армія не робить виключень і завзято знищує їхні енергокомпанії на півдні.
У відповіді на запит NV, у ВС Енерджи вкотре наголосили на тому, що її власники — вже згадувані громадяни ЄС, та висловили розуміння, що українські правоохоронні органи мають проводити детальне розслідування діяльності та структури власності. «Це має покласти край усім спекуляціям щодо цієї теми», — зазначили у VS Energy.
Із останньою тезою складно не погодитись.
Джерело: NV